«Український часопис історії полікультурного Криму», присвячена Дню пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

16 травня 2023 року в КУ ЦПРПП ВМР відбулася конференція

« Український часопис історії полікультурного Криму» ( модератори -К. Маліцька, М.Зеркаль, спікери – Каракуля О.Ю., вчитель історії КЗ ВЛ №7 ім. О.Сухомовського, Губаль Р.В., вчитель історії КЗ ВЛ №18, Розкошенко М.В., вчитель історії КЗ ВЛ №36, Бень Ю.В. вчитель історії Гавришівського ліцею ).

 Роботу учасників конференції відкрила Божок І.В. заступник директора департаменту освіти Вінницької міської ради, яка особливу увагу звернула на вагому роль  вчителів щодо формування у молодого покоління українців громадянської позиції, історичної пам’яті, гуманізму в умовах відкритої повномасштабної агресії рф проти України. 18 травня1944 року – подія в житті корінного народ – не просто трагедія, а вчинений геноцид,  який ще більше доповнює сьогодні образ окупанта.

  Звуки Гімну кримськотатарського народу  викликали в учасників неймовірні почуття єдності, захоплення мужніми мотивами, гідними поваги нескореного багатостраждального кримськотатарського народу.

Тематика доповідей була багатогранною, досить всеохоплюючою, бо за мету модератори поставили зруйнувати більшість стереотипів, які впродовж десятиліть офіційна радянська історіографія нав’язувала,  частіше замовчувала, фальсифікувала правду про особливості менталітету, історичну долю народів Криму, діячів національно-культурного відродження кримських татар, чіпляючи ярлики «зрадники», «дизертири».

Ісмаїл Гаспринський, Номан Челебіджіхан, Джофер Сайдомет, Усаїм Бодадинський, Осман Акчокракли, Амет-Хан Султан, Мустафа Джемілєв – імена, які заслуговують того, щоб вкарбуватися на сторінках шкільних підручників з історії.   

Вперше вчителі історії перегорнули, провели паралелі, виокремили  болючі сторінки спроб державотворення українського і татарського народів, іноді непростих стосунків ( митна війна) в період революції 1917-1921 рр.

18 – 20 травня 1944  року, 16 година. Жодного представника татарського народу в Криму не залишилося. Вражаючі трагізмом умови депортації, статусу спецпереселенців, смертей від голоду, хвороб, заборони повертатися на історичну батьківщину, ув’язнення в таборах на 25 років за самовільне залишення місця реєстрації і позбавлення  такої бажаної автономії в 1945 році, перейменування історичних назв населених пунктів, викорінення всього національного – такий неповний перелік вчиненого акту геноциду з використанням колективної відповідальності.

Відновлення господарського життя Криму, перетворення у « всєсоюзную здравніцу» - це не результат « подарунку», а чергова «акція» московської влади з використання людського, фінансового, промислового ресурсу України для вкраплення життя в спустошені кримські землі.

Злочинна діяльність – типова риса агресора проти України, її народів живуча і в ХХІ ст. Геноцид – механізм утвердження московитської влади, отруєних пропагандою «підданих» кремлівських монстрів.

Забуття- теж злочин, руйнація моральності, духовності, цивілізаційності.

Такі наративи прозвучали на конференції.