Цього інструменту, коли його тримають в руках, навіть не видно! Але його характерний звук добре всім знайомий. Знайомимось - Губна гармонія. або просто гармоніка, має цікаву і багатогранну історію, яка охоплює кілька століть і континентів.

Походження та ранній розвиток

Перші інструменти, які працювали за принципом вільних язичків, були відомі ще в стародавньому Китаї. Найдавніший з них — шен — був створений приблизно 3000 років тому. Він мав бамбукові трубки з язичками всередині, що вібрували від подиху музиканта.

У Європі ідея вільно вібруючих язичків поширилася в XVIII столітті завдяки механічним музичним інструментам, таким як органи та акордеони. Але справжня гармоніка, яку ми знаємо сьогодні, з’явилася в XIX столітті.

Створення сучасної губної гармоніки

Вважається, що перший прототип губної гармоніки з металевими язичками створив Крістіан Фрідріх Бушманн у 1821 році в Німеччині. Його інструмент, названий "аура", був схожий на сучасну гармоніку, але ще не мав розвиненої системи отворів і каналів. Пізніше, золотий стандарт діатонічної 10-отворової гармоні був розроблений, також німцем, Ріхтером.
Проте справжню популярність губна гармоніка здобула завдяки Маттіасу Хонеру, який у 1857 році заснував компанію Hohner. Він стандартизував виробництво інструменту, зробив його доступним і якісним, а також почав експортувати гармоніки до Америки. Починаючи з кількох сотень в рік, його фірма дуже швидко виросла до мільйонів інструментів в рік. 

Розквіт популярності

Гармоніка швидко стала улюбленим інструментом у народній музиці, особливо серед американських поселенців і ковбоїв. Вона була компактною, не дорогою і зручною для подорожей. У XX столітті губна гармоніка знайшла своє місце в різних музичних жанрах:

• Блюз — музиканти, такі як Сонні Бой Вільямсон і Літтл Волтер, зробили гармоніку центральним інструментом блюзу.
• Фольк — легенди, як Боб Ділан, використовували гармоніку у своїх піснях, додаючи їй особливий тембр.
• Рок — гурти, такі як The Rolling Stones та Led Zeppelin, включали гармоніку в свої композиції.

Будова інструмента

Дуже простий. Складається з 5 деталей. Центральний елемент - гребінка - являє собою дерев'яну, або пластмасову деталь в якій передні отвори закінчуються звуковими камерами, що перенаправляють повітря від подиху музиканта вверх або вниз. В цьому губна гармоніка  (нім. "Mundharmonika") дуже схожа на ручні гармоніки (нім. "Handharmonika") до яких належать бандонеони, акордеони, двурядні гармоні, баяни тощо...

Повітря від подиху проходить через отвори в металевих планках які, як зазвичай, в язичкових інструментах, закриваються "язичками" - металевими пластинами, що коливаючись створюють особливий "зудящий" звук, що підсилюючись на резонаторах (в кожному інструменті свій) дає відповідний тон.

Зверху, та низу пластинки прикриваються металевими або пластмасовими кришками.

Так от. В діатонічній десяти отворовій гармоні Ріхтера є дві планки  Верхня - 10 нот - звучать на видих. Та нижня - 10 нот - звучать на вдих. Причому ці ноти різні і серед них немає дієзів та бемолей ( у випадку гармоні у строї С). Таким чином ми отримуємо майже ідеальний "білоклавішевий" діатонічний інструмент.

Принцип гри 

Чому "майже ідеальний діатонічний інструмент", а тому, що серед нот, відсутні деякі. А як же грати на інструменті, коли відсутні всі "чорні" і навіть деякі "білі" ноти. По-перше, прості народні мелодії, особливо в мажорі ( а такі дуже люблять німці, австрійці, американці, ірландці, греки, тощо) цим набором можна цілком пристойно заграти без особливих труднощів. Це просто навіть для дітей.

Труднощі починаються, коли ви захочете добути з інструмента всі недостаючі ноти. Блюзові негритянські музиканти, знамениті майстерним "підтягуванням" гітарних струн, отримують, таким чином, цікавий ефект плаваючого звуку. Цей прийом називається bend. Вони помітили, що коли подути в отвір гармоні під кутом і при цьому змінити форму ротового резонатора певним чином, то можна отримати звук нижчий на пів тона, тон, або навіть півтора тона. Правда цей звук береться по різному на вдих Bend Draw  - на нижніх  нотах в лівих 4 отворах  та на видих Bend Blow на верхніх 4 отворах. Центральні отвори не підтягуються по технічним причинам. Всього нам доступні 3 повних октави ! Це вражає :)

Таки чином ми отримали особливий спосіб гри та характерний звук негритянської "арфи" (англ. hapr)

З часом був відкритий ще один спосіб грати нехарактерні ноти - так званий "Передув" (Over Draw та Over Blow). До цього приклав руки майстер - віртуоз та популяризатор губної гармоні - Девід Леві.

Щоб навчитись звучати та грати на інструменті потрібно кілька років. Але хто це зможе подолати, той отримає справді незрівняний сольний інструмент до свого інструментального арсеналу.