У жовтні-листопаді 2022 року проводяться І та ІІ етапи обласного конкурсу декламаторського мистецтва в номінації "Польська література", присвяченого 100-річчю від дня народження польської поетеси Віслави Шимборської.

Вісла́ва Шимбо́рська — польська поетеса, есеїстка, літературна критикиня і перекладачка; співзасновниця Товариства польських письменників, член Польської академії знань, лауреатка Нобелівської премії з літератури, відзначена Орденом Білого Орла.

Світовий феномен Шимборської полягає у тому, що вона зуміла виразити максимум найважливіших сутностей, які пронизують духовне життя сучасного світу, у мінімальній кількості поетичних текстів, до того ж невеликих за розміром. За своє творче життя вона опублікувала у книжках понад 220 віршів. З цього випливає, що пише вона (призначених для публікації) десь 4—5 віршів на рік. Шимборська говорить те, що найважливіше і, безумовно, конечне. Вимогливість і самокритичність змусили її, зрештою, відмовитися від майже 25 текстів з перших двох збірок, а також кільканадцяти віршів із пізніших книжок. Шимборська на даний час видала такі поетичні збірки: "Для того живемо" (1952), "Питання до себе" (1954), "Волання до Єті" (1957), "Сіль" ("Sol", 1962), "Сто потіх" ("Stopociech", 1967), "Всяк випадок" ("Wszelki wypadek", 1972, 1975), "Велике число" ("Wielka liczba", 1976), "Люди на мості" ("Ludzie na moscie", 1986, 1988), "Кінець і початок" ("Копіес і poczatek", 1992), "Мить" ("Chwila", 2002), "Забавлянки для великих дітей" ("Rymowanki dla duzych dzieci", 2003).